ДЛЯ 5 КЛАСУ ІВАН БАГРЯНИЙ КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА
ІВАН
БАГРЯНИЙ
КАЗКА
ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА
І
Летіли
лелеки
У
краї далекі.
Мають
крилечками
Помежи
хмарками,
Ой,
та й попід небесами.
Жили
— не тужили, —
З
Павликом дружили.
Самі
полетіли,
Павлика
лишили,
Тяжко
ж його зажурили.
Не
летіть, лелеки,
У
краї далекі!
Будемо
гуляти,
Разом
зимувати, —
Є
в мене санки і лещата.
Є
в мене рушниця
І
шабля-сестриця,
Є
і лук і стрілки,
Зостаньтеся
тільки.
Буду,
буду я вас захищати.
Озвались
лелеки
До
нього здалека:
Ні
на тих лещатах,
Ані
на санчатах
Ми
не вмієм, милий, гуляти.
Всі
ми довгоносі,
Та
ще й ноги босі, —
Як
нам зимувати,
В
снігах потопати?
Де
ж ми візьмем чоботята?
Павлику,
наш друже,
Не
журися дуже:
Як
сніжок розтане,
Як
зима пролине,
Ми
поприлітаєм
Знов
на Україну.
З
білими хмарками,
Разом
з ластівками
Ми
поприлітаєм
О
весняній днині,
Бо
немає краще,
Як
на Україні!
А
як будем знову
В
вирій вирушати,
Тоді,
може, візьмем
Павлика
гуляти.
Як
буде слухняний
Та
буде хороший,
Та
в своєї мами
Дозволу
попросить.
II
Одійшли
морози,
Одійшли
пороші.
Павлик
був розумний,
Чемний
і хороший.
Слухав
татка й маму
І
любив звірята,
І
малу сестричку,
Голуби
й крільчата!
Виглядав
з віконця,
Поглядав
далеко:
Чи
не прибувають
З
вирію лелеки?
Уже
прибувають,
Крилечками
мають,
Радісно
з весною
Всіх
поздоровляють!
І
звили гніздечко
Ось-де
на тополі.
Близько
біля хати,
В
Павлика надворі.
Цілі
дні клекочуть —
Дзьобами
стукочуть.
І
лелека-батько,
І
лелека-мати...
Ось
уже в гніздечку
Малі
лелечата,
Малі
лелечата —
Прехороші
діти.
Підіймають
вгору
Дзьобики
розкриті.
Кличуть
батька й маму,
Чом
вони не бавлять?..
А
внизу радіє —
Береже
їх Павлик.
В
нього лук і стрілки,
Шабелька
при боці...
Отакі
бувають
Козаки-молодці!
Записавсь
одразу
В
козаки завзяті,
Щоб
ніхто не скривдив
Малі
лелечата.
Ой,
прийшли уранці
Вовки-сіроманці:
—
«Де тут є пташата —
Малі
лелечата?..»
Батько,
мати в полі —
Нічого
не бачать.
Плачуть
малі діти —
Лелечата
плачуть.
Стали
розбишаки
Гніздо
руйнувати,
Гніздо
руйнувати,
Діток
забирати.
Не
чують лелеки,
По
полю гуляють,
Діточкам
маленьким
Гостинці
збирають.
Як
узяв тут Павлик
Та
як стрельнув з лука!
Та
й улучив вовка
Поміж
самі вуха!
А
тую вовчицю —
В
саму потилицю!
А
тії вовчата —
Поміж
оченята.
«НЕ
ХОДІТЬ!
ЗАБИРАТЬ!
ЛЕЛЕЧАТА!»
Зраділи
лелеки —
І
батько, і мати:
Павлика
ж ми будем
Повік
шанувати!
Заберем
з собою
За
море гуляти.
III
Летіли
лелеки
За
море удруге,
Забрали
з собою
І
малого друга.
Летіли
далеко
Попід
небесами,
Попід
небесами,
Помежи
хмарками.
Дзьобом
стукотіли,
Крильми
тріпотіли, —
У
далекий вирій —
В
Африку летіли.
А
поперед ними
Та
й понад морями
Ластівки
моторні
Несли
телеграми:
Телеграма
в вирій:
«Збирайтеся,
звірі,
Куці
й довгохвості!
ЗУСТРІЧАЙТЕ
З
УКРАЇНИ ГОСТІ!..»
Слони
прочитали
І
сурмити стали:
«ЗБИРАЙТЕСЯ,
ЗВІРІ
ЧОРНІ,
БІЛІ Й СІРІ.
БУДЕМО
ВІТАТИ,
БУДЕМ
ЗУСТРІЧАТИ,
ГОСТЕЙ
З УКРАЇНИ
ШАНУВАТИ».
Чорні
крокодили
К
морю виходили
І
гіпопотами
Прибули
з квітками.
Мавпи
і жирафи,
І
ногаті струсі —
Прибули
і дітки,
І
старі матусі.
І
смугасті зебри,
Грубі
носороги
Посідали
рядом
Підібгавши
ноги.
Тут
іще й акула
Хвостиком
майнула,
З
моря виходила,
Речі
говорила.
З
нею всі малята —
Дрібні
акулята, —
Назбирали
в морі
Подарунків
гору.
Засурмили
сурми,
Захитались
скелі —
Павлика
стрічати
Слон
іде веселий,
А
за ним малятко —
Мале
слоненятко, —
Носиком
киває,
Павлика
стрічає,
Так
усі стояли,
Квітками
махали —
Гостей
з України зустрічали.
IV
Так
оце та Африка?!
Так
оце той вирій?!
Ходить,
ходить сонечко
По
пустелі сірій.
Попереду
— море,
А
позаду — гори,
Межи
ними один пісок,
Горе
ж мені, горе!
Кам'яні
доріжки
Покололи
ніжки.
Від
жари в пустині
Пухирі
на спині.
-
НІ, НЕМАЄ КРАЩЕ
В
СВІТІ, ЯК НА УКРАЇНІ!
Шкіра
посмалилась,
Ніжки
натрудились,
Оченята
без матусі
Тяжко
занудились.
Тут
піски гарячі,
Тут
страшні пустині.
Ні,
немає в світі краще,
Як
на Україні.
Тужить
Павлик з горя
Край
синього моря,
В
море поглядає.
А
море безкрає.
Павлика
втішають
Мавпи
й носороги,
І
смугасті зебри,
Й
струсі довгоногі,
Чорні
крокодили
І
гіпопотами...
Ластівки
приносять
З
дому телеграми:
«Повертайсь,
бурлаче,
Годі
мандрувати,
Бо
скучає батько
І
сумує мати.
Час
уже додому
З
мандрів повертати».
І
радіє Павлик,
І
кричить здалека:
«Скоро
вже додому
Полетять
лелеки!
А
поки — цілую
Сестричку
і маму!..»
Ластівка
моторна
Несе
телеграму.
V
Погостили
досить —
Час
уже вертати.
Вийшли,
вийшли проводжати
Їх
усі звірята.
Чорні
крокодили
К
морю виходили
І
гіпопотами
Прибули
з квітками.
Мавпи
і жирафи,
І
ногаті струсі —
Пустотливі
дітки
І
старі матусі.
І
смугасті зебри,
Й
грубі носороги
Посідали
рядом,
Підібгавши
ноги.
Тут
іще й акула
Хвостиком
майнула,
З
моря виходила,
Речі
говорила.
З
нею всі малята, —
Дрібні
акулята, —
Назбирали
в морі
Подарунків
гору.
Засурмили
сурми,
Захитались
пальми, —
Павлика
прощати
Слон
іде печальний,
А
за ним малятко —
Мале
слоненятко
Слізоньки
втирає —
Павлика
прощає.
Так
усі стояли,
Квітами
махали
І
на Україну
Друга
проводжали.
Проводжали
друга
В
ранішню годину.
«ОЙ,
ВІЗЬМИ З СОБОЮ
Й
НАС НА УКРАЇНУ!»
VI
Летіли
лелеки
Із
країв далеких,
Помежи
хмарками,
Попід
небесами,
Через
сині гори,
Через
Чорне море...
Не
боявся Павлик,
Бо
не знав тут горя.
У
лелеки крила
Дужі
та широкі,
В
небесах літають
Швидко
і високо...
А
на Україні
Зажурилась
мати:
«Щось
нашого сина
З
мандрів не видати!»
Коли
тут — лелеки!
Прибули
здалека!
Приземлитись
хочуть,
Дзьобами
стукочуть,
Дзьобами
стукочуть,
Крилечками
мають —
Всіх
поздоровляють.
Всіх
поздоровляють!
Матінку
стареньку
І
сестру маленьку,
І
біленькі хати,
І
сади строкаті,
І
степи широкі
Золоті
та сині...
Ой,
немає краще,
Як
на Україні!
Спустились
лелеки
Посеред
левади.
Павлика
стрічають
Всі
живі і раді:
Батько
і матуся,
Лесик
і Настуся,
Крілик
і крільчата,
Півник
і качата...
І
сміються збоку
Радісно
лелеки,
Як
усі питають
Про
краї далекі.
Весело
сміється
Сонечко
надворі —
Павлик
подарунки
Всім
привіз з-за моря:
Лесикові
— мила
Й
лист від крокодила.
А
малій Настусі —
Пір'їнку
від струся.
Квіти
має мама
Від
гіпопотама.
Тато
ж що здобули?
Мушлю
від акули,
Ще
й від носорога
Кремінь
для кресала...
Стільки
подарунків
Африка
прислала.
Решта
ж мають квіти
І
від всіх привіти,
Від
усіх привіти.
А
лелеки дружньо
Лагодять
хатину,
Ще
й нову будують —
Дбають
цілу днину.
По
зелених луках
З
Павликом гуляють,
Радісно
з весною
Всіх
поздоровляють:
І
червоні маки,
І
волошки сині...
Ой,
немає краще,
Як
на Україні.
Голубі
озера
І
пісні пташині...
ОЙ,
НЕМАЄ КРАЩЕ,
ЯК
НА УКРАЇНІ!
Коментарі
Дописати коментар